Тисяча днів. Так звучить межа, яку колись ми не уявляли собі навіть у найстрашніших думках. Тисяча днів повномасштабного вторгнення — це тисяча світанків, які ми зустрічали під звуки тривог, тисяча вечорів, коли ми вдивлялися в новини й молилися за тих, хто тримає небо й землю.
Пам’ятаєте перші дні? Тоді не було часу думати про календар. Ми не знали, який день тижня чи яке число, але точно знали, який це день війни. День перший. День другий. День п’ятий… Хтось пророкував, що ми не витримаємо і трьох днів. Але ми вистояли.
За цей час ми навчилися жити в умовах, які раніше здавалися неможливими. Ми стали сильнішими, ніж могли уявити. У тисячний день нашої боротьби ми пам’ятаємо тих, хто віддав життя за нашу свободу. Ми вклоняємося нашим захисникам і захисницям, які кожного дня стоять проти ворога, незважаючи ні на втому, ні на небезпеку. Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав життя, захищаючи рідну землю та нас із вами.
Тисяча днів — це не просто цифра. Це тисячі історій про мужність, про незламність і про те, що любов до рідної землі сильніша за будь-які виклики. Ми не зупинимося. Ми довели собі й світу, що наш народ — нездоланний.
І в цей тисячний день ми не зупиняємося. Ми тримаємося. Ми боремося. І ми обов’язково оборемо!
Слава Україні!