1 жовтня Україна відзначала День Захисників та Захисниць.
У часи війни ми розуміємо сенс цього свята, як ніколи раніше, адже сьогодні практично у кожній родині є військові, які боронять рідну землю від російського загарбника.
Тепер ми чи не щодня вшановуємо тих, хто несе службу, тривожимось за тих, хто в полоні, згадуємо тих, хто віддав своє життя в бою.
Великодолинська громада з часів АТО та період повномасштабного вторгнення втратила двадцяти трьох Героїв. Це невимовний біль для нас усіх. 
1 жовтня о 9 ранку мешканці громади, освітяни та працівники селищної ради зібралися в центрі Великодолинського, під прапором, щоб доєднатися до загальнонаціональної хвилини мовчання, та згадати усіх, хто боронив нас та втратив життя.
А 2 жовтня на Алеї Слави відбулася церемонія покладання квітів на могили загиблих воїнів.
До присутніх звернулися Великодолинський селищний голова Микола Лук’янчук та представник Одеського РТЦК та СП Валерій Зимовець зі словами підтримки родинам загиблих, словами спомину та шани до кожного із полеглих військових. Протоієрей ПЦУ КП Михайло Щерба прочитав заупокійну молитву, говорив про великий подвиг та героїзм кожного із воїнів, які сьогодні боронять нас від ворога, віддаючи найцінніше – своє життя, про те велике зло, яке вони зупиняють.
Орденами «За мужність» III ступеня від імені Президента України вчора були посмертно нагороджені двоє наших воїнів – Влах Олександр та Шевченко Віктор. Нагороди вручені їх родинам. На жаль, жодні нагороди та промови не втамують біль такої втрати, але вони є важливим нагадуванням про те, що подвиг кожного пам’ятають та цінують.
Ми вшановуємо не лише полеглих героїв нашої громади –довіку пам’ятатимемо тисячі полеглих українських воїнів, які ціною власного життя зберегли наше з вами майбутнє.
І змарнувати його ми не маємо права. Занадто велика вартість мирного неба над Україною. І якщо вам ще складно це відчути, то прийдіть на могилу військового, який був вашим сусідом чи родичем, і відчуйте там їхні думки та вібрації, які залишаються у місці їхнього вічного спокою назавжди.
Їхні могили – це не місце жалю та скорботи. Це місце народження звитяги, у тому числі для кожного з нас.
Висловлюємо подяку та схиляємо голову перед нашими родинами, як і перед тисячами українських родин, які зуміли виховати, примножити любов до України у своїх доньок та синів.
