Підлітковий вік можна описати як своєрідний «третій світ», який є перехідним етапом між дитинством і дорослістю. Біологічно це період статевого дозрівання, разом із яким відбувається розвиток інших систем організму. Психологічно цей час характеризується складним формуванням особистісної та соціальної ідентичності, що супроводжується нерівномірністю в рівнях і темпах розвитку. У підлітка з’являються нові обов’язки вдома і в школі, а також завершується орієнтація на «жіночі» та «чоловічі» види діяльності. Підлітковий вік можна порівняти з мостом між дитинством і зрілістю, який кожна людина має пройти, щоб стати відповідальною та творчою дорослою. Умовно психологи ділять цей період на два етапи: власне підлітковий (11–15 років) та ранній юнацький (16–19 років). Наукові дослідження психологів виявили цікаві зміни у вікових межах підліткового періоду. Загальна характеристика підліткового віку варіює в різних теоріях залежно від їх основної ідеї. Так, у психоаналізі домінують ідеї статевого дозрівання і пошуку ідентичності, в когнітивних теоріях – зростання розумових здібностей, у діяльнісному підході – змін провідної діяльності. Однак, всі ці і багато інших підходів об’єднує те, що в них існують загальні показники, які характеризують даний вік. Вони визначаються численними соматичними, психічними і соціальними змінами. Агресія – це мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам і правилам співіснування людини в 13 суспільстві і приносить фізичну шкоду об’єктам нападу, або викликає в них психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху подавлення та ін.  Для підлітків агресивна поведінка може стати способом задоволення їхніх потреб у спілкуванні, самовираженні та самоствердженні. Крім того, ця поведінка є реакцією на проблемні ситуації в сім’ї, жорстоке ставлення з боку батьків або ж прагнення досягти значущих цілей. Багато науковців у своїх дослідженнях підліткової агресії визначають три ключові функції, що відповідають окремим типам агресивної поведінки у цьому віці: агресія, яка використовується для самоствердження; захисна агресія, що служить для відстоювання власного «Я» у конфліктних ситуаціях; та інструментальна агресія. На початку молодшого підліткового віку рівень агресивності дитини може зрости. Це явище розглядається як захисний механізм, який допомагає дитині адаптуватися до нових умов середньої школи. Особливістю агресивної, зокрема делінквентної, поведінки підлітків, яку майже всі дослідники визнають, є переважання її групових форм. Відповідно до різних даних, у 50–60% випадків злочини, скоєні неповнолітніми в Україні, відбуваються групами. Основними чинниками, які сприяють віктимності, є комбінація агресивності, тривожності та схильності до навіюваності. Агресія провокує насильство, тоді як тривожність впливає на сприйняття навколишнього середовища як невизначеного та ворожого. Це змушує підлітка захищатися методами, які не завжди можна назвати конструктивними. Форми агресивних реакцій включають: 1. Фізична агресія (напад) – застосування фізичної сили до іншої особи. 2. Непряма агресія – поведінка, яка через обхідні способи спрямована на іншу людину (наприклад, плітки або злі жарти), або ж емоційні вибухи, що не мають адресата (крики, тупання ногами, удари кулаками по поверхнях чи ляскання дверима). 3. Вербальна агресія – вираження негативних емоцій через тон (сварки, крик) або зміст висловлювань (погрози, лайка). 4. Схильність до роздратування – готовність реагувати роздратовано навіть за незначних причин, проявляючи запальність чи грубість. 5. Негативізм – опозиційна поведінка, спрямована проти авторитету чи керівництва, яка може варіюватися від пасивного опору до активного протесту проти встановлених норм чи правил. Крім того, така поведінка може бути реакцією на складну сімейну ситуацію або жорстоке ставлення з боку батьків, а також засобом досягнення важливої мети. Формування агресивної поведінки підлітків може бути зумовлене як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами. Серед об’єктивних чинників, що сприяють розвитку агресивних мотивів, жорстокості та насильства, варто відзначити соціальні й економічні умови: економічну нестабільність, кризи, безробіття, різкий контраст між багатими та бідними, який часто підкреслюється демонстрацією яскравого способу життя у ЗМІ. Додатково на це впливає зниження моральних стандартів особистості щодо себе, оточення та суспільства загалом, втрата культурних і духовних цінностей, а також зниження рівня 15 особистої відповідальності, що значно сприяє формуванню агресивної поведінки неповнолітніх. Суб’єктивні чинники включають психічні особливості, зокрема психічні аномалії, які можуть впливати на схильність підлітків до агресії. Хронічні психічні захворювання також є потенційною причиною проявів жорстокості й агресії. Наприклад, у хворих на епілепсію часто спостерігаються різкі зміни настрою, вороже чи агресивне ставлення до оточуючих. Головним ситуативним фактором, що провокує агресивну поведінку підлітків, є конфлікт, який може проявлятися у формі вербального або фізичного нападу. Багато дослідників підкреслюють сильний взаємозв’язок між поняттями конфлікту та агресії, а деякі конфліктологи навіть включають елементи агресивної поведінки до визначення самого поняття «конфлікт».У підлітковому віці агресивна поведінка виконує роль своєрідного захисного механізму та має певні характерні риси: 1. Жертвами агресії часто стають близькі люди, такі як рідні чи друзі. Цю поведінку можна назвати феноменом «самознищення», адже вона спрямована на руйнування споріднених зв’язків, які є основою існування людини. 2. Не всі підлітки, схильні до агресії, виховуються в неблагополучних родинах. Багато з них, навпаки, мають заможних і турботливих батьків. 3. Агресивна поведінка нерідко виникає без конкретного приводу. Є етапи з більш високою та більш низькою схильністю до проявів агресії. Аналізуючи внутрішній, суб’єктивний зміст агресивної поведінки, можна зазначити, що вона базується на прагненні до особистісного самозахисту та самоствердження. Виникнення афекту, як правило, свідчить про недостатність регуляторних механізмів, сформованих в онтогенезі, для вирішення конкретної ситуаціїм.  Існують дві основні форми агресії, з якими найчастіше стикаються батьки та практичні психологи: 1. Недеструктивна агресія – це стабільна, неворожа форма самозахисної поведінки, яка переважно спрямована на досягнення поставлених цілей. 2. Ворожа деструктивність – агресивна, недоброзичлива поведінка, яка завдає шкоди оточуючим. Хоча почуття ненависті, злості або бажання помсти можуть виконувати захисну функцію, вони часто провокують особистісні проблеми та завдають страждань іншим. Ця форма агресії зазвичай викликається інтенсивними негативними переживаннями, такими як надмірний біль або дистрес). Отже агресія у підлітковому віці є складним і багатофакторним феноменом, що формується під впливом як соціальних, так і психологічних чинників. Підлітковий вік характеризується емоційною нестабільністю, підвищеною чутливістю та імпульсивністю, що сприяє прояву агресивної поведінки. Важливу роль відіграють також зовнішні фактори, такі як соціальне середовище, вплив підліткових груп, сімейні конфлікти, а також культурні й економічні обставини. Агресія може проявлятися в різних формах: від фізичної та вербальної до непрямої або негативної поведінки. Кожна форма має свої особливості і динаміку розвитку залежно від віку та умов соціалізації. У той же час, агресивна поведінка часто виступає способом самовираження, задоволення потреби у спілкуванні, самозахисту та самоствердження.

Бережіть своїх дітей.

Служба у справах дітей Великодолинськоїселищної ради