Весняно – літній сезон це не тільки час відпусток, подорожей, прогулянок, свіжих фруктів та овочів. Це ще й пора сезонних робіт. Адже саме в весняно – літній період підприємства певних галузей економіки, наприклад, «сільгоспники» активізують свою діяльність і потребують додаткових працівників.
Статтею 7 Кодексу Законів про працю України передбачено, що особливості регулювання праці сезонних працівників встановлюється законодавством. На сьогодні в Україні є чинним (в частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України) Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 року № 310-IX (далі – Указ № 310).
Сезонними слід вважати працівників, які приймаються на сезонні роботи, тобто на роботи, які у відповідності до статті 1 Указу № 310 в силу природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців та які включені в перелік сезонних робіт, наведених у Списку сезонних робіт і сезонних галузей затвердженому Постановою КМУ від 28.03.1997 № 278 (далі – Список).
Отже, сезонний трудовий договір є різновидом строкового трудового договору й сезонними вважаються роботи, які характеризуються обов’язковими наступними ознаками:
не може виконуватися протягом усього року в результаті природних та кліматичних умов і тому виконується лише протягом певного періоду, що не перевищує 6 місяців;
вид роботи і галузі включені до Списку сезонних робіт і сезонних галузей.
Якщо не виконується хоча б одна з вищезазначених умов, то така робота не вважається сезонною, і працівник не є сезонним.
Детальна інформація за посиланням: https://pd.dsp.gov.ua/…/pravove-rehuliuvannia-roboty…/