За 11 місяців 2021 року до територіальних органів поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли заяви щодо зникнення 999 дітей, з числа яких 485 дівчатко та 514 хлопчиків, у переважній більшості діти віком від 15 до 17 років.
У благополучній сім’ї втеча – це виклик та протест, у неблагополучній – інстинкт самозбереження», – пояснює психолог Ольга Швед додаючи, що згідно зі статистикою, лише 30% дітей, що йдуть з дому – з неблагополучних сімей, решта 70% – з таких, які прийнято вважати благополучними.
Психолог розповідає, що насамперед діти втікають з родин, де є помилки у вихованні. Зазвичай це або недостатня, або ж надмірна увага батьків до потреб та інтересів дітей.
У першому випадку малеча думає, що її недостатньо люблять і втечею намагається здобути любов та увагу. Часто діти висувають погрози, що підуть з дому, і тоді необхідно замислитись, чи роблять батьки достатньо для комфорту дитини у сім’ї. Психолог радить вийти з дитиною на діалог та запитати, що саме її не влаштовує та чому вона не почуває себе щасливою.
Коли діти втікають від надмірної опіки батьків – це теж протест. У віці 12-14 років підлітки розуміють, що їх однолітки вже самостійні і хочуть бути такими ж.
«У сім’ях з гіперопікою діти стикаються з насмішками однокласників через те, що їх в підлітковому віці досі водять до школи та чекають після уроків. Вони протестують проти нав’язливого піклування і намагаються собі нашкодити, однак цим і провокують ще більшу опіку», – пояснює Ольга Швед.
Психолог зауважує, що протест може бути різним: хтось тікає з дому, хтось отруюється, а хтось показово себе травмує (самопошкодження (селфхарм) – навмисне пошкодження свого тіла через внутрішні причини без суїцидальних намірів).
Також діти тікають в сім’ях, де їх дуже суворо карають, або ставлять перед ними надто багато обмежень ( «ти маєш питати дозволу перед тим, як будь-що робити»), чи принижують ( «хто ти такий, щоб пояснювати тобі, чому не можна?»). Спочатку чадо довго слухає, але потім терпіння закінчується і малеча хоче втекти від докорів, бо чого б не досягла та як би добре не вчилась, вона все одно чутиме звинувачення.
«Коли батьки часто критикують дитину та ставляться до неї надто прискіпливо, вона закривається і перестає чути, натомість виникають лише протестні думки. Тобто дитина буде робити абсолютно все навпаки до того, що їй говорять. Вік 10-15 років – це вік протестів та самоствердження, як би ви дитину не попереджали про небезпеки, які можуть на неї чекати на вулиці, вона не повірить, поки не випробує все на собі», – наголошує Ольга Швед.
Жага до пригод
Думки про втечу з дому можуть з’явитись у дітей після перегляду пригодницьких фільмів про подорожі на невідомий острів чи підкорення вершини. Дитину захоплює дух пригодництва і вона мріє повторити успіх, який побачила. Зазвичай така жага до пригод притаманна дітям у віці 10 років.
«Типово у таких випадках дитина бере з собою друга, вони сідають в електричку і вирушають «підкорювати невідомість». Важливо розуміти, якщо дитина поїде в гори або ліс і дійсно полюбить мандрувати, то вона робитиме це постійно», – розповідає Ольга Швед.
Відтак, на думку психолога, єдиний вихід батьків з цієї ситуації – приєднуватись до подорожей дитини і мандрувати разом. Таким чином дитина задовольняє свою потребу втекти з дому подорожувати, але робить це з батьками.
Неблагополучні родини
Є діти, які живуть у дійсно складних обставинах – потерпають від постійного емоційного, фізичного чи сексуального насилля. У таких сім’ях батьки знущаються над своєю дитиною, постійно принижуючи або самостверджуючись за її рахунок. У неблагополучних сім’ях діти тікають від розпачу, бо більше не можуть терпіти насилля.
Часто діти не мають з ким поділитись своїми проблемами, або соромляться про це говорити. Дуже мало діток можуть наважитись розповісти про те, що над ними знущаються. У сукупності такі обставини можуть призвести до самогубства дитини.
«Такі діти перестають дивитись в очі, стають дуже пониклі та мляві, в них виникає повна апатія до життя. Цей стан може провокувати самогубство – це єдиний вихід, який вони бачать для припинення страждання», – зазначає Ольга Швед.
У жодному разі в таких випадках не можна залишатись осторонь, якщо сусіди бачать, що в сім’ї щось не гаразд, треба звернутись до соціальних служб або до поліції. Якщо вчасно помітити, що дітки мають проблеми, то їх можна врятувати і подарувати шанс на хороше майбутнє.
БЕРЕЖІТЬ СВОЇХ ДІТЕЙ !
Служба у справах дітей
Великодолинської селищної ради