Нажаль статистика говорить , що ми батьки пропускаємо часточки життя наших дітей не спілкуючись з ними, тим самим допускаємо, що діти втікають з дому, пропускають заняття в школі, з ними трапляються нещасні випадки, вчиняють правопорушення.
Є ролі, які так і не вдається виконати нам в житті: через відсутність можливості або через несприятливі умови. Однак ніхто з нас дорослих не може сказати що він не був ніколи дитиною і не мав особистого досвіду відносин з дорослими.
Дитина котра на якийсь час була довірена Вашій турботі, може бути для Вас і кимось дуже важливим, і особою, з якою у Вас не було особливих відносин. Син, донька, онук, племінники і племінниці, діти сусідів, група дошкільнят, шкільний клас, діти за якими Ви доглядаєте в якості опікуна, вихователя, тренера, організатора. Заходи, які проводяться з дитиною можуть залишитися у Вашій пам’яті надовго або ж не залишити й сліду в Вашій душі.
Дитина збагачує дорослих. Між дитиною і дорослим встановлюється особливий зв’язок, клімат, комунікація, діалог. Як вказує Людвіг Лізі дитина домагається контакту з дорослим, шукає опори і авторитету, хоче щоб дорослий відкрив перед нею нові горизонти світу, щоб він вводив її в світ невідомого.
Дитина чекає що дорослий подарує їй свого часу в буквальному сенсі цього слова, очікує хвилини і години, які він проведе з матір’ю, батьком, іншими дорослими під час спільної гри, занять спортом.
У переносному сенсі – дитині хотілося бути з дорослим і в його житті: приміряти капелюшок мами, допомогти батькові в ремонті автомобіля або ж проникнути в таємниці світу дорослих питаннями про те, звідки беруться діти, чому людина повинна вмирати.
Можна подивитися на цю проблему і з іншого боку – з точки зору дитини, адже ми нею були свого часу. Незважаючи на те, що ми не усвідомлюємо вплив нашого минулого (наших життєвих позицій), воно є для нас джерелом енергії, або ж «скринькою Пандори» про існування якої хотілося б забути.
Коли Ви стикаєтеся з дітьми, слід весь час пам’ятати про те, що ви є співтворцем, їх коренів, що можливо. Вам вдається зробити ці коріння часткою їх досвіду, з якого вони будуть черпати силу в дорослому житті. Ви можете також їх ображати, карати, перетворювати в негативну частину спогадів. Але врешті-решт дитина це ходяче диво, диво незамінне.
Дитина це великий потенціал всього того що може статися, а ви можете йому полегшити або утруднити його щасливе дорослішання. Саме Ви маєте в своєму розпорядженні знання, досвід, свідомо приймаєте рішення, а отже Ви несете відповідальність за якість Вашого спілкування. Ви, шановні батьки, несете відповідальність за себе і за Вашу дитину, яка знаходиться поруч з Вами. Пам’ятайте, що якість відносин з дитиною є точним індикатором Вашого психічного стану, симптомом Вашого вміння жити в злагоді зі світом, ознакою психічного здоров’я.
Робіть іноді щось таке, що Ви не в змозі зробити. Можливо, Ви відкриєте в собі нові можливості перед дитиною. Пошукайте в собі батьків. Мудрі батьки не ведуть гру, вони спілкуються таким чином, щоб не ставити дитину, її комфорт і поведінку в залежне становище від себе і від своєї присутності. Дитина повинна залишатися самостійною і незалежною.
Гумор, це скарб в якому можуть розчинитися образи, напруженість, страждання. Вивчайте доброзичливого сміху над кимось або над чимось, не забувайте посміятися над своєю поведінкою. Смійтеся над своєю незручністю, смійтеся над проявом дурості, смійтеся щиро і сердечно.
Бережіть своїх дітей!
Служба у справах дітей