Кожне прощання – важке, болісне, сповнене невимовного жалю та скорботи.
Це невимовна туга рідних, близьких, друзів, та побратимів, це сльози, які неможливо стримати.
Сьогодні земляки прийшли, аби віддати останню шану Герою, Домбровському Андрію Васильовичу, який ціною власного життя виборював свободу України.
В останню земну дорогу Андрія проводили навколішки, із квітами та прапорами.
Ми всією громадою розділяємо горе родини і той невимовний біль, який неможливо витримати…
На колінах дякуємо за те, що ми тут не зазнали жахіть окупації, бо Андрій разом з побратимами зупиняли те безмежне російське зло.
Немає прощення окупантам за те горе, яке вони несуть українським матерям.
Низький уклін Воїну, перед яким ми всі в неоплатному боргу.
Ми схиляємо свої голови в шані перед пам’яттю бійця.
Світла пам’ять та безмежна вдячність за вірність Батьківщині навіки залишаться в наших серцях
